studway | OK projects: в арт-освіту вхід вільний

Сьогодні справжнім поціновувачам мистецтва не завжди легко віднайти голку в стозі сіна арт-простору. У той же час людям, не обізнаним у цьому, потрібні ширші можливості для отримання знань, ніж статті з Вікіпедії. Однією з організацій, яка відкриває двері в культурну освіту й ознайомлює публіку з достойними творами мистецтва, є OK projects.У колі її заходів є арт-виставки ще не розкручених, але талановитих сучасних українських митців, творчі вечори, кінопокази немасових і фестивальних стрічок, а також освітні лекції з мистецтва. Серед найпопулярніших проектів — вільний лекторій із музики «ЗВУК», який по-новому ознайомлює з академічною музикою, джазом, електронікою і ключовими постатями в музиці ХХ століття. Про культурні ініціативи, ідеї проектів та втілення їх у життя кореспондентці «Студвею» розповіли організатори OK projects Ольга Бекенштейн та Ксенія Малих.

 


«OK projects  це творчий союз із двох осіб».


— Як з’явилася ідея створення цього проекту?

O.: OK projects  це творчий союз із двох осіб. Ми не планували й не формували ідею, проект просто виник як необхідність об’єднати різні події від одного організатора.

К.: Ми мали досвід організації культурних подій і знання, якими ці події мають бути. Після того, як наші шляхи з М17 (Центр сучасного мистецтва — прим. авт.) розійшлися, прийшло усвідомлення того, що культурні події — саме те, чим нам потрібно займатися далі. Разом із цим також було зрозуміло, що це неможливо буде реалізувати в рамках якоїсь інституції. Наші з Олею бачення і смаки збігаються, тому думка про творчий союз здалася природною. І ми не помилилися.

— Яку мету ви бачили перед собою, створюючи такий творчий союз?

О.: Саме через те, що ми не планували OK projects, чітко сформованої мети також не було. Точніше мета була одна — робити свої проекти. Зараз, звичайно, ми усвідомлюємо, що це не тільки питання самореалізації, але й важливіші речі, як-то неформальна освіта поки що переважно київської аудиторії, виховання в неї естетичного смаку, формування певної спільноти.

К.: Ми не вербалізовували жодної мети. Є речі, які немає потреби проговорювати. Нам обом зрозуміло, що проекти, які ми втілюємо, мають бути дійсно потрібними нашій аудиторії і високої якості. Звісно, вони сприятимуть розвитку сучасного мистецтва в Україні та вихованню гарного смаку. Але цю фразу можна прочитати на сайті будь-якої художньої інституції.


«Культурні події та освітні заходи мають бути безкоштовними».


— Ви влаштовуєте всі заходи власними силами чи заручаєтеся чиєюсь допомогою?

О.: Нам дуже пощастило зустріти людей, які нас підтримують. По-перше, по-друге і по-третє це Closer (арт-центр — прим. авт.) — місце, люди, родина, з яким ми максимально тісно працюємо. Ми не просто партнери. Ми одна спільнота, з одним бажанням на всіх — створювати якісний культурний продукт і, може, навіть процес. Це нереально круто мати справжніх однодумців. Крім того, є ще дуже багато людей, які в міру своїх можливостей нам допомагають тим, що вірять в нас і в те, що ми робимо.

— Усі події в рамках вашого проекту безкоштовні. Це привертає увагу багатьох людей. Ви й надалі плануєте працювати лише на вільній основі?

К.: Ми переконані, що культурні події, як-то виставки сучасного мистецтва, а також освітні заходи, мають бути безкоштовними для аудиторії. Ми не є стартапом, який спершу нарощує аудиторію за рахунок безкоштовних подій, маючи в голові план подальшої монетизації. Ми завжди будемо робити безкоштовні освітні заходи й ніколи не будемо робити виставки з платним входом. Але ми не виключаємо створення освітнього продукту для вузьких кіл професіоналів на платній основі. Це дасть нам змогу підвищувати якість безкоштовних освітніх програм.


«З’являються авторитети — люди, смакам і рекомендаціям яких довіряєш».


— Як саме ви обираєте митців для виставок, теми для лекцій, фільми для показів? Адже зараз просто нереальна кількість варіантів для цього.

О.: Здається, що єдина чесна відповідь на це питання в будь кого — це «смаковщина». Ми показуємо фільмі ті, що подобаються нам, працюємо з митцями тими, що подобаються нам, розповідаємо про музику, що подобається нам. Або ми запрошуємо в партнери людину чи організацію, смаку якої ми довіряємо. Так, у рамках кіноклубу ми працюємо з організацією PLAY, завдяки якій у нас проходять покази якісного фестивального кіно, з правами на скрінінги. А кураторкою однієї з виставок була Катерина Ботанова, директор Фундації ЦСМ.

К.: Розвиваючись на ниві культурних проектів, дуже швидко починаєш розуміти, хто як працює: з’являються авторитети — люди, смакам і рекомендаціям яких довіряєш. Неможливо створювати весь контент самостійно, але нам дуже пощастило, що ми знаємо, до кого звернутися за порадою.

— Сьогодні однією з найпопулярніших культурних подій Києва є саме лекторій «ЗВУК». Розкажіть, чому ви вирішили обрати саме цей напрям?

О.: Ідея зробити лекторій про музику, мені здається, не просто висіла в повітрі, а настирливо чіплялась за кожного організатора освітніх проектів. Чому ніхто не робив цього раніше, не знаю. Я дуже сподівалася, що коли це відбудеться в Києві, обов’язково відвідуватиму. Але цього не сталося! «Ну, тоді маємо зробити самі» — подумали ми. І зробили.

— Чим ви керувалися, обираючи саме ці напрями (джаз, неокласика, електроніка) та конкретних музикантів? І як вдалося знайти таку кількість авторитетних лекторів?

О.: Проект готувався кілька місяців, ось тут, мабуть, вперше в нас було серйозне планування. Я спілкувалася з багатьма авторитетними для мене знавцями музики, радилася. Потім зробила список тих, хто відповідає або моєму смаку, або моєму розумінню важливості цієї персони в історії музики. Є кілька винятків та одне стратегічне ім’я, але це нюанси.

Лекторів я шукала серед тих, кого сама вважаю авторитетом. Декого ці авторитети порадили. Декого порадили знайомі знайомих друзів, коли пішла хвиля інформації про те, що потрібен лектор для такого проекту. Це якщо шукати логічні зв’язки. А взагалі «ЗВУК» має якусь незалежну не від чого магію притягувати до себе відкритих, розумних і дуже красивих людей. І лекторів, і слухачів, і людей, які нам допомагають організовувати весь процес, фіксувати лекції на фото та відео тощо.

 


«Курс лекцій з музики — це такий собі пілотний варіант того, що почнеться восени».


— Поділіться своїми планами на майбутнє. Які заходи Ви проводитимете? Чи маєте намір охопити й інші сфери мистецтва в рамках OK projects?

О.: Курс лекцій з музики, що відбувається зараз, — це такий собі пілотний варіант того, що почнеться восени й буде відбуватись кожні півроку. Одночасно будемо проводити кілька курсів на більш вузьку тематику.

А найближчий великий проект — це ленд-арт фестиваль «Весняний вітер: Нова земля». Фестиваль з великою сімнадцятирічною історією, але цього року він буде трохи іншим. З’являться сцена, музика.

Що стосується глобальніших планів, ми не хочемо анонсувати недоробки, тому, на жаль, маємо відповісти досить абстрактно. Будуть нові освітні проекти в галузі музики й мистецтва, спрямовані на теорію і практику. Основних галузей у нас усього три: мистецтво, кіно і музика. Інше чіпати не плануємо, але якщо в нас не буде вибору, як вже кілька разів вище лунало, значить у нас не буде вибору. Як то кажуть, якщо куля в лоб, то куля в лоб.

К.: Важко щось ще сказати після такої фрази. Можу тільки підписатися під нею — якщо ми знатимемо, що наша аудиторія потребує альтернативної освіти в інших галузях, як-то театр чи перформанс, — ми візьмемося й за них.

Відвідавши всього дві лекції проекту «ЗВУК», зрозуміла, що мої чималі пробіли в знаннях джазу та неокласики трохи заповнилися. Більше того, я по-новому відкрила для себе давно відомих музикантів. Тому вирішила дізнатися думку інших слухачів із приводу лекторію та решти культурних заходів відOK projects.

Женя Люлько: Я відвідала поки тільки одну лекцію Олексія Когана про Дюка Елінгтона. Це була скоріше лекція про Когана та сам джаз як такий. Проте мені дуже сподобалося, бо я захоплююсь такими людьми, як Олексій. Тому було дуже цікаво подивитися на джаз його очима. А, точніше, послухати його вухами.

Вважаю лекторій «ЗВУК» чудовим, тому що музики потрібно навчатися так само, як мови або філософії. Музику потрібно вміти слухати та розуміти.

Мар’яна Яремчишина: Спочатку було трохи ніяково за те, наскільки поверхово і вибірково подається інформація. проте потім згадала, що лекторій розрахований на дуже широкий діапазон аудиторії, і лектори навмисне не «наводять справки», а ведуть оповідь від себе. Наприклад, з лекції Когана про Еллінгтона пішла в тому числі через те, що він звів її до розповіді не про Еллінгтона в собі, а себе в собі. Я його дуже поважаю, але тоді важливо було почути про шлях самого митця. А якщо загалом, то плюси: домашня атмосфера, повага саме до слухання музики (мінімум відеоматеріалів), безкоштовність, доступність в оффлайн-режимі.

Філіп Данильченко: Своїм ентузіазмом лектори змусили мене по-іншому сприймати твори цих виконавців. Лекції також допомогли мені знайти нові улюблені композиції.

Окрім лекцій, іноді потрапляю на кінопокази по неділях. Фільми, звісно, специфічні й буває складно взяти участь в обговоренні, але воно того варте.

Організатори — молодці. Є що показати, запропонувати, ще й на регулярній основі. Тому слідкую за їхніми заходами. Вони допомагають мені влаштувати дозвілля.

Софія Бровченко: «ЗВУК» класний тим, що, попри формат лекторію, він не має нічого спільного з академічними парами. Люди приходять, спілкуються між собою, слухають лектора, який примудряється протягом двох годин утримувати увагу, а головне — зацікавленість присутніх. Наразі маю великий список крутих платівок, щоб послухати на дозвіллі. Не можу сказати, що частий гість на заходах OK projects, але раніше час від часу ходила на M overtime.

інтерв’ю — Юлія Беба

studway

Добавить комментарий